Таппі та подушка для Гиготуна - Марцин Мортка (українською мовою)

У книжці «Таппі та подушка для Гиготуна» на читачів чекає 10 дотепних історій. У них добрий вікінг Таппі рятує крихітного пташеня Дрібненьчика від нудьги, а Шепотливий Ліс — від пожежі. Північний олень Гиготун намагається наздогнати грайливу Луну, а ще — отримує чудовий подарунок від нічних зірок. Який саме? Дізнавайтеся з веселих оповідок, які вчать чинити добро, поважати інших та цінувати справжню дружбу. А з кольоровими ілюстраціями ці історії оживуть на сторінках книги!

Таппі - це добрий вікинг, який мешкає у Шепетливому лісі і має багато друзів.

Марцин Мортка

Письменник у жанрі фентезі, історичної фантастики, дитячої та дорослої літератури, що пише польською мовою. Він також є перекладачем англійської мови та вчителем англійської та норвезької мов.

Фрагмент із книги "Таппі та подушка для Гиготуна" читати онлайн

- Гиготуне! - закричав бобер. - Де ти?

Олень згадав, що хотів розважатися з Гризотком, і побіг до річки Бульбульки. Він збирався було розігнатися та шубовснути у воду, аж раптом зрозумів: звуки веселощів ущухли. Усі звірі з подивом дивилися на чудову веселку, що піднімалася просто з річки.

- Ніколи не бачив нічого подібного! - захоплена вигукнув Гризотек.

- Як таке можливо? - здивувався Базікало. -Адже веселки з'являються тільки після дощу!

І він указав на без хмарне блакитне небо, де не було жодної хмаринки.

- Та це ж магія! - Оголосив Таппі, який саме ловив рибу на березі річки та пильнував, щоб ніхто з друзів не постраджав під час купання.

- Сьогодні вранці я розмовляв з єльфами та дізнався від них, що в лісі з'явився чарівний кіт!

- Здається, це справді магія, - зітхнув він. - То робота цього кота!

- Не розумію... - здивувалася білка. - здивувалася білка. - Він не хотів ні з ким розмовляти. Навіщо йому тепер чарувати, щоб зробити нам приємне?

- Якщо хтось не хоче з вами говорити, це не означає, що "хтось" - нечемний, - мовив Таппі. - Може він просто сором'язливий?

- Нікому з нас це й на думку не спало, - зізнався Базікало трохи збентежено.

- Декому таки спало, - Таппі підморгнув Гиготунові. Той зашарівся, відчувши на собі погляди всіх друзів, але відкинув скромність і промовив:

- Я подумав, що котику треба до нас звикнути. То ж я залишив йому трохи молока, щоб він міг пообідати наодинці.

Друзі відзначили, що це чудова ідея і всі мають завжди так чинити.

День за днем чарівний кіт дедалі більше довіряв мешканцям Шепетливого лісу. І перш ніж настало літо, уже брав участь у всіх їхніх розвагах.